Життя без лікування ВІЛ-інфекції

Симптоми нелікованої ВІЛ-інфекції

Якщо хтось інфікується ВІЛ, у нього можуть з’явитися наступні симптоми:

• Перші тижні: можуть з’явитися симптоми, що нагадують грип, висип або збільшення лімфатичних вузлів.
• Потім настає безсимптомний період. 

Якщо вони не отримують лікуванняЛікуванняДогляд та/або подальше спостереження професійно підготовленою особою. Лікування може проводитися як із застосуванням…Читати далі від ВІЛ, то: 

• Через деякий час (це може бути 2 роки або більше) у них можуть з’явитися нові симптоми.
• Без лікування імунна система ВІЛ-інфікованої людини настільки ослаблена, що вона стає вразливою до інших інфекцій, може захворіти і зрештою померти.

Життя з ВІЛ під час лікування

Чим раніше ВІЛ-інфікована людина отримає лікування, тим менш серйозними будуть наслідки ВІЛ-інфекції для її здоров’яЗдоров’яПочуття фізичного, психічного та соціального благополуччя у вашому оточенні. Здоров’я — це не…Читати далі. ВІЛ-інфіковані люди можуть вести нормальне життя і жити так само довго, як і ті, хто у кого немає ВІЛ-інфекції.

Якщо ВІЛ-інфікована людина лікується, ризикРизикМожливість того, що може статися щось неприємне, наприклад, хвороба.Читати далі інфікуванняІнфікуванняПередача хвороби (інфекції) іншій людині, наприклад, через статевий контакт.Читати далі інших людей через сексСексПід сексом маються на увазі всі дії, які можуть вас сексуально збудити. Секс…Читати далі без презерватива майже відсутній.

ВІЛ-інфікована людина може жити нормальним життям і дожити до старості. 

Тест на ВІЛ-інфекціюТест на ВІЛ-інфекціюЗробіть тест, щоб перевірити, чи ви ВІЛ-інфіковані. Без тесту ви не можете бути…Читати далі

Пройдіть  тестування , якщо хочете знати напевно, що у вас немає ВІЛ, або якщо ви були в ситуації, коли могли інфікуватися ВІЛ. Наприклад, тому що ви чоловік, який має секс з іншими чоловіками, або тому що ви трансгендерна особаТрансгендерна особаКоли  стать , визначена при народженні, не відповідає відчуттям  та/або поведінці людини. Людина може…Читати далі. Зверніться за допомогою до свого сімейного лікаря, муніципальної служби охорони здоров’я (GGD) або медичного працівника в медичному пункті’ центру  для шукачів притулку.